Герої не вмирають, вони ідуть у небеса!

Вічна пам’ять Героям Небесної Сотні.

Кожен з нас повинен пам’ятати цих Героїв і задумуватись над своїм життям. Кадри, які ми зробили рік тому та пропонуємо переглянути, не зможуть повністю передати всю глибину болю і розпачу, який відчував кожен там, на Майдані… Але ці кадри говорять нам: ми не маємо права зрадити Небесну Сотню.

Тепер у нас вже не одна небесна сотня. За свободу та незалежність України полягло багато наших Героїв. Вічна їм пам’ять.

Молю тебе, Боже

Знов гинуть мирні люди,
Які ніколи не робили зла…
О Боже, скільки це усе тривати буде?
Коли зупинить зло Твоя міцна рука?

За волю платимо тяжкою ми ціною,
Бо не зуміли вберегти усе, що Ти нам дав
Тоді, в 2004, зимою…
Ніхто тоді не постраждав.

Та не зуміли вберегти ми цінності Добра,
Не було злагоди між владою, поваги до народу.
Ох, скільки ж за цей час зробили Україні зла…
Чуть не проґавили її свободу…

Все сталось так, бо легко нам усе далось.
Тепер доводиться платить за все кривавою ціною.
Страшне пророцтво Нострадамуса збулось –
Пішла Москва на нас війною.

Наказані ми всі за свою бездіяльність.
Страшними жертвами бандитську владу довелось скидать,
Їх підлість, ненаситність, зраду, їх брутальність…
За що пішла Геройська Сотня – ми повинні пам’ятать!

Тепер ціною наших усіх жертв виборюєм свободу,
Втрачаємо синів в нерівному бою.
Лише тепер дійшло до нашого народу,
що вберегти повинні Україну ми свою.

Нема країни кращої, як Україна,
Лише в Україні будемо щасливо жить.
Прогнать Москву із рідної землі ми всі повинні,
Я вірю, буде Перемоги в нас щаслива мить!

Достойний український воїн поваги і пошани,
Без зброї й техніки доводиться в бою стояти…
Болить його душа і ниють рани…
Та за Україну їм не страшно помирати!

Молю тебе, Великий Боже і благаю:
Врятуй цей світ! Дай мирне небо нам!
Вкраїні мир і спокій дай! Ти можеш, вірю я і знаю!
Врятуй життя своїм дочкам й синам!

Повір! Прозріли ми і шанувати будем
Свою Вкраїну і все, що Ти нам дав.
Урок твій пам’ятаємо і не забудем,
Бо Українець іншим тепер став!

Коханій

Тихий зимний вечір…
Аромат кохання…
Взяв тебе за плечі,
На жаль – це прощання.

Чом тремтиш ти, мила?
Опустила очі…
Чом сльоза зрадлива
Щось мені пророчить?..

Я повернусь, люба –
Не стомись чекати.
Хоч за Неньку свою
Й не жаль умирати.

Захистити мушу Україну свою
Бо бандит московський глянь, чого накоїв!
Глянь, як люди гинуть прямо в своїй хаті…
Нищить міста й села цей рашист проклятий!

Я повернуся, знаю.
Скоро все скінчиться!
Мусимо ж всі разом
Москаля провчити!

Хай не сміє сволоч в Україну пхатись,
Хай не сміє мою землю нагло так топтати!
Хай сидить в своїй Росії і “водку” попиває,
Бо нічого святого в нього вже немає.

Не плач, моя кохана,
Не плач, не журися,
Я повернуся скоро,
Ти лише молися.

Молися до Бога
І проси в Нього щиро,
Щоб була Перемога
І повернувся я з миром!

18.02.2015 / А. Грабова

Bookmark and Share