До останніх подій…

Знову йдуть бої, знову гинуть наші хлопці…
Низько схиляємо голову перед нашими Героями і висловлюємо свої співчуття їх матерям і дружинам…
Скільки ще повинно бути жертв, щоб зупинити цього ненаситного московського “урода”?!

*****

Невже війна? Знов гинутимуть мирні люди?!!
О Господи! Благаю, зупини це все!
Ми сподівались всі, що воєн вже небуде,
Що нас Господь від цього вбереже.

Та не судилось нам у мирі жити і спокої,
Знов підлий Путін воювати захотів.
Щаслива й вільна Україна його дратує й непокоїть,
А українців бачить, як своїх рабів…

І не збагне його душа зрадлива,
Що Україну йому ніколи не здолать!
Мерзенна путінська душа брехлива
Не хоче розуміти — українця не зламать!!!

Українці — люди горді й сильні!
Це особлива нація серед усіх!
Тому так пристально і пильно
Спостерігає за Україною весь світ!

Ніхто не зможе подолати Україну!
Найбільша зброя в неї — сильний дух!
Любов синів і вірність їх в оцю тяжку годину
Їй сили й стійкості дають!

Рабом вкраїнця зробить ніхто не зможе,
Не стане на коліна той, у кого гордість є!
У боротьбі за Правду і Свободу Господь нам допоможе,
А підлий Путін-вбивця все ж отримає своє…

***

Знов гинуть мирні люди,
Які ніколи не робили зла…
О Боже, скільки це усе тривати буде?
Коли зупинить зло Твоя міцна рука?

За волю платимо тяжкою ми ціною,
Бо не зуміли вберегти усе, що Ти нам дав
Тоді, в 2004, зимою…
Ніхто тоді не постраждав.

Та не зуміли вберегти ми цінності Добра,
Не було злагоди між владою, поваги до народу.
Ох, скільки ж за цей час зробили Україні зла…
Чуть не прогавили її свободу…

Все сталось так, бо легко нам усе далось.
Тепер доводиться платить за все кривавою ціною.
Страшне пророцтво Нострадамуса збулось –
Пішла Москва на нас війною.

Наказані ми всі за свою бездіяльність.
Страшними жертвами бандитську владу довелось скидать,
Їх підлість, ненаситність, зраду, їх брутальність…
За що пішла Геройса сотня — ми повинні пам’ятать!!!

Тепер ціною наших усіх жертв виборюєм свободу,
Втрачаємо синів в нерівному бою.
Лише тепер дійшло до нашого народу,
Що вберегти повинні Україну ми свою.

Нема країни кращої, як Україна,
Лише ми в Україні будемо щасливо жить.
Прогнать Москву із рідної землі ми всі повинні
Я вірю, буде Перемоги в нас щаслива мить!

Достойний український воїн поваги і пошани,
Без зброї й техніки доводиться в бою стоять…
Болить його душа і ниють рани…
Та за Україну їм не страшно помирать!

Молю Тебе, Великий Боже і благаю:
Врятуй цей світ! Дай мирне небо нам!
Вкраїні мир і спокій дай! Ти можеш, вірю я і знаю!
Врятуй життя своїм дочкам й синам!!!

Повір! Прозріли ми і шанувати будем
Свою Вкраїну і все, що Ти нам дав.
Урок твій пам’ятаємо і не забудем,
Бо українець іншим тепер став!!!

А. Грабова

Bookmark and Share